Ексдепутат від «Опозиційного блоку» Андрій Кисельов перейшов з металобрухту на мікрозайми і наразі контролює значну частину ринку.
На початку 2010-х Кисельов добре відомий на українському ринку металобрухту. Пов’язана з ним промислово-фінансова група «УкрМет» за кілька років перетворилася з великого регіонального гравця на одного з лідерів галузі.
Для такого успіху був дуже сприятливий збіг обставин. Кисельов навчався у Донецькому національному університеті економіки та торгівлі разом із молодшим сином президента Віктором Януковичем. 2010 року він очолив донецьку організацію «Молоді регіони», а 2012-го став керівником фракції Партії регіонів у Донецькій міськраді.
Паралельно швидко розвивався і його бізнес. У 2013 році «УкрМет», який контролював близько чверті українського ринку металобрухту, отримав право експортувати 335 тис. тонн із 500 тис. тонн, розподілених державою на відповідний період. Інакше кажучи, 67% експортної квоти дісталося структурам одного підприємця.
За інформацією видання, у період правління Януковича представники «УкрМету» намагалися встановлювати контроль над незалежними ломозаготівельними підприємствами, домагаючись проведення операцій через певні юридичні особи та банки. До 2012 року виторг групи становив майже 5 млрд грн.
Система квотування експорту металобрухту взагалі була виключно зручним механізмом перерозподілу доходів. Держава вирішувала, кому дозволити продавати сировину за кордон, де ціни найчастіше були суттєво вищими за внутрішні, а кому задовольнятися поставками українським металургійним підприємствам.
У квітні 2016 року заступник міністра економічного розвитку Максим Нефьодов називав розподіл експортних квот одним із найбільш корупціогенних механізмів свого відомства. На той момент головним бенефіціаром колишнього порядку вже встиг стати «УкрМет».
Після втечі Януковича позиції Кисельова не впали. У 2015 році пов’язані з його групою компанії експортували близько 179 тис. тонн брухту на 1,09 млрд грн.
Щоправда, замість однієї прозорої структури журналісти виявили цілий набір юридичних осіб: “УкрМет-Центр”, “УкрМет-Захід”, “Вторсплав”, “УкрМет-Південь”, “Альфамет” та інші. Серед власників фігурували офшорні компанії, а також люди, які раніше не помічені у самостійному великому бізнесі.
Зокрема, «Укр Мет-Центр», найбільший експортер групи, був зареєстрований на панамську Indostar Company SA. Ряд підприємств раніше належав родичці Кисельової Тетяні.
Втім, металобрухт був далеко не єдиним напрямком, у якому проявилися фінансові таланти сімейства.
В орбіті Кисельових був «Грін Банк», одним із великих акціонерів якого був батько Андрія — Микола Кисельов.
Історія цієї установи дозволяє краще зрозуміти особливості фінансової інфраструктури, яка супроводжувала донецький бізнес останніми роками правління Януковича.
24 вересня 2014 НБУ визнав «Грін Банк» неплатоспроможним. Лише за 2013–2014 роки через банк пройшло близько 20 млрд грн операцій із переказу коштів у готівкову форму. НБУ також повідомляв про систематичні порушення законодавства про протидію відмиванню доходів та неодноразове застосування санкцій до фінансової установи.
Після зміни влади банківська історія не завершилася. У 2016 розслідувачі писали про повернення одній із пов’язаних із банком осіб 5,4 млн грн, вилучених у рамках кримінального провадження. Окремі рішення про ліквідацію банку також оскаржувалися в судах, хоча остаточно скасувати висновок «Грін Банку» з ринку не вдалося. Згодом сімейство продовжило діяльність у фінансовому секторі, але вже зовсім іншому сегменті.
У 2018-му журналісти досліджували постачання українського металобрухту на Молдавський металургійний завод у Рибниці, розташований на території невизнаного Придністров’я. Завод був під українськими санкціями, проте це не зупинило торгівлю сировиною. Серед постачальників фігурували компанії, пов’язані з «УкрМетом». У документах згадувалися маршрути через Молдову та посередницькі структури, включаючи Novastal Prim.
Постачання тривало восени 2018 року, коли діяли обмеження на співпрацю з підприємством. Сам Кисельов стверджував, що вже не керує відповідними компаніями, лише надає консультаційні послуги. Представники «УкрМету» заперечували пряму торгівлю із заводом у період дії санкцій. Рибницький металургійний завод був одним із найважливіших промислових підприємств Придністров’я, а його діяльність мала важливе значення для економіки невизнаної республіки, що спирається на російську підтримку.
Кисельов на той час обзавівся новим політичним статусом. Після Майдану він перебрався із Донецької міськради до Верховної Ради, куди пройшов за списком «Опозиційного блоку». Після розколу «Опозиційного блоку» у 2018 році Кисельов опинився у тій частині політичного об’єднання, яку українські ЗМІ пов’язували з Рінатом Ахметовим та Вадимом Новінським.
Конфлікт спалахнув навколо президентських виборів 2019 року. Гурт, орієнтований на Сергія Льовочкіна та Юрія Бойка , виступав за об’єднання з політичним проектом Віктора Медведчука. Ахметівське крило підтримувало альтернативну кандидатуру Олександра Вілкула. Ця історія набула несподіваного міжнародного продовження. Наприкінці грудня 2018 рф ввела санкції проти низки українських підприємців та політиків, включаючи Новінського та Кисельова. А 20 квітня 2020 російський уряд одночасно виключив обох із списку санкцій. Відповідна ухвала була опублікована на офіційному російському порталі правової інформації.
Кисельов зустрічається у документах компаній, діяльність яких має мало спільного із металургією.
Йдеться про найбільших українських операторів мікрокредитування. Дружина колишнього депутата Наталія Кисельова є співвласником трьох фінансових компаній: “Укр Кредит Фінанс”, яка працює під брендом CreditKasa; “Споживчий центр”, відомої як “ШвидкоГроші”; та «Бізпозика».
Причому склад власників усіх трьох структур практично ідентичний.
✔у «Укр Кредит Фінанс» Наталі Кисельовій належить 25%, Руслану Павлову – ще 25%, Аміру Айсаутову – 50%.
✔у «Бізпозику»: 24,99% у Кисельової, 24,99% у Павлова та 50,02% у Айсаутова.
✔у «Споживчому центрі»: 9,99% у Кисельової, 23,30% у Павлова та 66,71% у Айсаутова.
Наталя Кисельова — не просто однопрізвище колишнього депутата. Вона його дружина і в 2017–2021 роках спільно з ним володіла компанією «Укртрейд Компані ЛТД», яка, зокрема, займалася торгівлею металобрухтом.
Руслан Павлов, згідно з опублікованим у 2022 розслідуванням «Інформатора», одружений на сестрі Андрія Кисельова Тетяні. Два із трьох партнерів мікрофінансового бізнесу пов’язані з однією родиною. Амір Айсаутов — заслуговує на окрему виставу.
Спочатку частка Айсаутова в Credit Kasa оформлялася через кіпрську Mavelord Holdings Limited. Згодом він перейшов до прямого володіння. До 2021 той самий склад власників уже був зафіксований у документах іншого великого кредитора — «Споживчого центру». Паралельно Айсаутов та Павлов брали участь у компаніях «Факторинг Партнерс», «Новий колектор» та «Будинок комфорту», які працювали відповідно у сфері факторингу, стягнення заборгованості та споживчого фінансування.
У 2025 «Укр Кредит Фінанс» отримала 3,84 млрд грн доходу та 262,7 млн грн чистого прибутку. Виручка “Споживчого центру” досягла 2,49 млрд грн, чистий прибуток – 470,1 млн грн. «Бізпозика» завершила рік із доходом 1,35 млрд грн та чистим прибутком 120,5 млн грн.
Разом три компанії з одними й тими ж власниками заробили у 2025-му 7,68 млрд грн доходу та 853,3 млн грн чистого прибутку.
Особливо цікавим є вересень 2026-го. 11 вересня збори учасників «Споживчого центру» ухвалили рішення про розміщення відсоткових корпоративних облігацій серії B на загальну номінальну суму 250 млн грн. Згідно з офіційним повідомленням емітента, йдеться про 250 тис. незабезпечених облігацій. У документі поіменно перераховані учасники компанії: Айсаутов, Павлов та Кисельова.
Паралельно Кисельов зберігає власні комерційні активи. Згідно з реєстром, йому належить 100% компанії «Укртрейд Компані ЛТД», зареєстрованої у 2016 році. Серед видів її діяльності зазначено торгівлю металами та металобрухтом, енергоресурсами, а також інші види оптової торгівлі.
2022-го виручка компанії досягала 2,05 млрд грн, 2023-го — 1,97 млрд грн. У 2025 році вона становила 488,4 млн грн.
Кисельов не просто успішно пережив зміну влади у 2014 році. Пов’язаний з його сім’єю бізнес зберігся, диверсифікувався і зайняв помітне місце вже в інших галузях.
