Родичка очільника українського уряду Сергія Корецького створила невелику дронову фірму та якимось чином реалізувала спільний проєкт з великим іноземним холдингом.
Про це редакція 368.media дізналася з матеріалів міжнародного детективного бюро Аbsolution.
В дружини прем’єр-міністра Ірини Корецької є рідна сестра – Олена Моружко.
Рік тому Олена Моружко стала співзасновницею ТОВ «Норд Дрон Груп». Це новостворене ТОВ зі статутним фондом у 10 тис. грн майже одразу підписало з американською компанією AIRO Group Holdings Inc. угоду про наміри створити спільне підприємство, яке вироблятиме 25 тис. БПЛА щомісяця.
У квітні 2026-го Олена Моружко уже виступила співзасновницею двох компаній у США – Skywall та Pitch Dynasmics. У всіх трьох випадках партнерами Олени Моружко були Євген Котух, український фахівець із кібербезпеки, та Чиринджив Катурія (Chirinjeev Kathuria), американський бізнесмен сикхського походження.
Євген Котух
Створена Катурією AIRO Group Holdings хоч і не є глобальним технологічним гігантом, та все ж має стабільні 90 млн доларів річного доходу, плюс дочірні компанії у Данії та Канаді, плюс пройшла попередню кваліфікацію Міноборони США і Канади, що відкриває шлях для нових дронових контрактів.
Навряд чи вона пішла б на співпрацю з українською No name фірмою, якби не мала запевнень, що за «Норд Дрон Груп» стоять впливові посадовці у Києві.
Корецький на той момент ще не був прем’єр-міністром, але в Офісі президента його кандидатуру уже розглядали як потенційну заміну слабкій Юлії Свириденко.
На користь цієї версії свідчить і той факт, що юридичний супровід створення СП між «Норд Дрон Груп» та AIRO Group Holdings узяла на себе Asters – найбільша юридична компанія України повного циклу.
Саме та, де раніше працював ексміністр оборони Олексій Резніков, і чиї адвокати згодом збирали кошти на заставу за Андрія Єрмака. Щоправда, рік минув, а спільне підприємство так і не запрацювало. Але тепер у статусі прем’єр-міністра Сергій Корецький має більше можливостей прискорити процес.
У 2023-2024 роках структури Сергія Корецького й Олени Моружко активно взаємодіяли на ринку нафтопродуктів. Олена тоді непогано «прикурила» на пальному.
У той час Корецький очолював державні компанії «Укрнафта» й «Укрттатнафта». У грудні 2022-го Моружко заснувала компанію «Український паливний стандарт». Уже за 2023 рік ця компанія виграла державних тендерів на 63 млн грн доходу, за 2024-й – ще на 155 млн грн.
Клієнтами компанії Моружко були такі великі клієнти, як Об’єднана гірничо-хімічна компанія, «Ліси України», «Укрпошта», порт Південний, Київський метрополітен, Київська прокуратура та інші. Причому на багатьох торгах фірма Моружко пропонувала талони на пальне від «Укрнафти», або нафтопродукти Кременчузького НПЗ, що входить до складу «Укртатнафти», або імпорт, який завозила дочірня компанія «Укрнафти» – «Укрнафта-Постач». Але з дещо більшим дисконтом, ніж державні компанії Корецького. Проте у 2025 році «Український паливний стандарт» різко згорнув діяльність, а цьогоріч Олена Моружко взагалі вийшла зі складу засновників фірми, переключившись на мілтек.
У чому ризики і конфлікт інтересів для України зараз?
По-перше, AIRO Group Holdings володіє данською компанією SkyWatch, яка виробляє розвідувальні дрони RQ-35 і зараз запускає нову модель RQ-70. Це головна стаття доходів для AIRO. Торік вона заробила на продажі дронів у Європі приблизно 76 млн доларів. Значна частина з них була закуплена для України за гроші партнерів з НАТО. І якщо тепер у близьких родичів голови українського уряду є спільний бізнес із власником SkyWatch, то чи не спонукатиме це Міністерство оборони надавати перевагу саме цим моделям?
По-друге, якщо AIRO Group Holdings відкриє виробничий майданчик в Україні, то уряд Корецького здатний забезпечити «зелену вулицю» для експорту його продукції. При цьому СП може працювати за схемою, яку вже відкатали інші виробники в українському мілтек-секторі. Це коли увесь потік комплектуючих для виробництва БПЛА іде через зареєстровані за кордоном фірми, але на них же акумулюється й більшість прибутку. В Олени Моружко, як зазначено вище, такі фірми у США вже є.
По-третє, рік тому українська сторона трохи прибрехала. Під час підписання угоди з AIRO Group Holdings було заявлено, що «Норд Дрон Груп» виготовляє 4 тисячі дронів на місяць. Так, у цього ТОВ є компанія-близнючка під назвою «Норд Дрон», яка справді виробляє FPV-дрони під маркою Nord.
Судячи з їхньої реклами, це апарати дешевого сегменту. Але річ навіть не в тому: такі БПЛА теж потрібні на фронті. Справа – в іншому: у штаті «Норд Дрон» числяться тільки 2 працівники, а їхній річний дохід не дотягує і до 10 млн грн. Це навіть не тисяча недорогих FPV. Хіба що фірма не працює по-білому.
