У Запоріжжі Веміра Давітяна називають неформальним куратором регіону. Його ім’я з’являється поруч із гуманітарними вантажами, політиками, великим бізнесом і дніпровським Олександром Петровським, відомим як «Нарік».
Сам Давітян називає себе звичайним бізнесменом і заперечує, що курував питання Запорізької області від влади. Але сукупність публічних фактів малює значно складнішу конструкцію — мережу, в якій бізнес, політика та вплив переплітаються настільки тісно, що окремі щупальця вже виходять далеко за межі Запоріжжя.
Історія публічного впливу Давітяна в Запоріжжі набула особливого розмаху у 2021 році. Тоді він фігурував як віцепрезидент БФ «Солідарність», пов’язаного з Олександром Петровським.
Паралельно журналісти фіксували його контакти з Давидом Арахамією та візити до Офісу президента. ЗМІ називался Давітяна правою рукою Арахамії та куратором регіону. Сам Арахамія це заперечував, визнаючи багаторічну дружбу сім’ями.
Але саме тут починається історія «спрута». З одного боку — непублічний бізнесмен, який стверджує, що займається виключно власними справами. З іншого — авто Давітяна біля Офісу президента, його зустрічі з Арахамією та статус у структурі фонду Петровського.
У 2021 журналіст Михайло Ткач повідомляв, що протягом двох тижнів Давітян тричі відвідував Банкову. Сам бізнесмен пояснював одну з поїздок зустріччю з Арахамією.
Питання було простим: навіщо людині, яка нібито не має жодного стосунку до державної політики регіону, настільки регулярно перетинатися з центром ухвалення рішень?
Зв’язки Давітяна з представниками влади не обмежувалися фотографіями та зустрічами. У грудні 2022 Porsche Taycan, яким користувався тодішній заступник глави Офісу президента Кирило Тимошенко, належав компанії «Новем Логістик», єдиним власником якої був Давітян. Тимошенко підтвердив, що користувався авто кілька разів для тест-драйву. Давітян дав аналогічне пояснення. Журналісти водночас зазначали, що автомобіль перебував у користуванні довше, ніж той заявляв.
Саме такі епізоди й формують конструкцію впливу: не офіційна посада, не кабінет із табличкою і не державний мандат, а доступ до людей, які ухвалюють рішення, автомобілі, зустрічі та особисті зв’язки.
Найсерйозніша частина історії — КП №52022000000000137, пов’язане з можливим розкраданням гуманітарної допомоги. Проведення розслідування у цій справі документально підтверджене судовими матеріалами. У 2022 провадженням займалося НАБУ. У грудні 2023підслідність визначили за слідчими НПУ. У журналістських матеріалах стверджувалося, що йдеться про масштабне зникнення гуманітарних вантажів: 22 морські контейнери, 389 залізничних вагонів і 220 вантажних автомобілів. Ці цифри публікувалися з посиланням на дані, пов’язані з розслідуванням.
Ще один епізод — виявлення у серпні 2023 близько 200 тонн гуманітарної допомоги на складах Запорізької області. За версією опублікованих розслідувань, частина вантажів могла виводитися з офіційного обігу та потрапляти до торговельної мережі. Але саме тут історія перестає бути просто розповіддю про впливового бізнесмена.
У публікаціях, присвячених справі Давітяна, фігурує ще один пласт — аграрна та логістична інфраструктура.Журналісти пов’язували його ім’я з АТ «Михайлівський райагропостач» і стверджували, що через пов’язані структури могла вибудовуватися схема вивезення зерна з окупованих територій. Згадуються компанії, пов’язані з Олександром Гайдаром, якого називають тестем Давітяна. Частина бізнесу була оформлена на сімейні структури, а його тесть Олександр Гайдар керував низкою компаній.
Ще один елемент конструкції — Європа. У розслідуваннях стверджується, що Давітян перебуває між Австрією та Словаччиною, а нерухомість і активи пов’язані з Віднем, Братиславою та Ужгородом. Автори публікацій також заявляли про виведення фінансових активів за межі країни та використання сімейних компаній.
Головна проблема цієї історії — не відсутність гучних звинувачень. Їх якраз достатньо. Проблема — у відсутності фінальної крапки.