Протягом повномасштабної війни України проти російських окупантів проводиться мобілізація військовозобов’язаних. І згідно закону в цих заходах беруть участь поліцейські. Критика щодо дій правоохоронних органів в тому чи іншому вигляді була завжди, але сьогодні вона набула великих масштабів. Глава Нацполу Вигівський Іван розповів РБК-Україна про обіг зброї та негатив через мобілізацію.
Біографія
Іван Михайлович Вигівський – голова Національної поліції України, начальник Головного управління Національної поліції у місті Києві (2021-2023), генерал поліції другого рангу.
Дата народження: 26.03.1980
Місце народження. Освіта. Іван Вигівський народився 26 березня 1980 року в Житомирській області.
У 2003 році закінчив Національний університет внутрішніх справ України.
Кар’єра. У 1999-2015 рр. – працював слідчим.
З 2015 до 2016 р. – начальник Очаківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області.
З 2016 по 2020 р. – заступник начальника Головного управління – начальник слідчого управління ГУНП в Миколаївській області.
У 2020-2021 рр. – начальник Головного управління національної поліції у Полтавській області.
З 11 серпня 2021 року по січень 2023 року –керівник Головного управління Національної поліції у місті Києві.
З 20 січня 2023 року Вигівський обіймав посаду тимчасово виконуючого обов’язки голови Національної поліції.
14 липня 2023 року Кабінет міністрів призначив Івана Вигівського головою Національної поліції України.
Сім’я. Розлучений, є дочка Єлизавета.
Ротації поліцейських у прифронтові регіони важливі
– Чи можуть спецслужби десь на випередження працювати по таких людях? Наскільки це реально – відслідковувати соціальні мережі?
– Це, звісно, в першу чергу роблять спецслужби. У СБУ є результати, вони відслідковують, вони знаходять таких. Звісно, і наші кіберполіцейські підключаються до роботи, якщо ми розуміємо, що є ознаки, до прикладу, вербування, людини. У нас є і свої оперативні методи реагування, у тому числі у співпраці з іншими правоохоронними відомствами.
Як я вже казав, нам додалося багато функціоналу. Якщо, наприклад, військові самовільно залишили частини, ми їх шукаємо, допомагаємо ДБР. Тому що ця проблема для країни серйозна. І тим ресурсом, який є у ДРБ, вони фізично не зможуть працювати належним чином. Тому ми кожного дня працюємо з ними та ВСП, і десь близько 450 осіб кожного дня встановлюємо і передаємо до ВСП.
Також ми одні з перших виїжджаємо разом з ДСНС на прильоти, і поліцейські часто першими заходять у пошкоджені будинки, розбирають завали, рятують людей. Патрульні постійно на вулицях у великих містах, вони більш мобільні. І тому через такі негативні дії двох патрульних робити висновки щодо всієї поліції неправильно.
– А як вони взагалі мали діяти?
– Ліквідувати. Вони могли стріляти на ураження.
– Його ще 40 хвилин намагалися вмовити на щось. Чи це мало сенс?
– Завжди є сенс, ми повинні зробити все для того, щоб зберегти життя людини, так як це найвища цінність, яка передбачена Конституцією. У даній ситуації були перемовини, думали, що він може здатись, але не здався.
– А він під час перемовин щось говорив?
– Якихось особливих вимог не було. Він просив: “Дайте мені одного поліцейського, я поговорю з ним”. Відповідно, наша перемовниця почала з ним розмову. Але він не сказав нічого конкретного. Зброю направляв у бік людей. Ну і взагалі не зрозуміло було, чого він хоче. Тому було прийняте рішення провести ліквідацію.
– А як це відбулося?
– КОРД зайшов з чорного ходу. Вони пропрацьовували декілька схем.
– Міністр Клименко, коментуючи ситуацію з непрофесійною поведінкою двох уже колишніх патрульних, зазначив, що він би всіх на місяць-два щонайменше перекидав якщо не на фронт, то хоча б у прифронтову зону. Ви підтримуєте цю позицію?
– Ротації поліцейських у прифронтові регіони важливі тим, що особовий склад не втрачає звʼязок з реальністю війни. Це важливо, коли є розуміння всередині колективу всієї Нацполіції. У нас близько 70% поліцейських так чи інакше вже були задіяні або зараз задіяні на лінії бойового зіткнення та у прифронтових регіонах.
І коли поліцейські з відносно спокійних регіонів на собі відчувають усі особливості служби у таких умовах, тоді немає цього відчуття “глибокого тилу”. Бо на своєму досвіді розумієш умови та загрози цієї війни.
Але я вкотре хочу наголосити, що одні з основних функцій поліції – це протидія злочинності, забезпечення публічної безпеки та порядку всередині країни. І це наше основне завдання. А ворогу буде тільки “на руку”, якщо в країні буде безлад, паніка і злочини на кожному кроці.
“Спецслужби РФ вже тривалий час полюють на поліцеських”
– Загалом терактів побільшало. Ми бачимо Львів, Бучу, був теракт у Дніпрі. Як змінились алгоритми дій після таких випадків?
– Частину цих терактів готували спецслужби Російської Федерації, вони вже тривалий період, з 2023 року конкретно полюють за поліцейськими. По-перше, частина поліції воює на фронті, по-друге, дуже часто ми зриваємо їм спецоперації, навіть коли вони щось вчиняють, оперативно розкриваємо. До прикладу – Фаріон, Парубій, Ганул та інші резонансні злочини.
Росіяни поставили собі мету. Спочатку намагалися вчиняти теракти в поліцейських адмінбудівлях, коли завербовані заносили вибухівку у відділки. Ми аналізуємо, робимо відповідні висновки, огородили периметр, заборонили заходити з великими пакунками, сумками, щоб убезпечити і людей, які приходять до нас, і, звісно, поліцейських.
Що стосується Львова, це був теракт, після якого ми переглянули наші алгоритми, тому що був повторний вибух через деякий час, і він був націлений саме на ліквідацію правоохоронців, які прибудуть на місце події. Хоча і до цього випадку у нас вже були схожі епізоди.
Наприклад, у Рівненській області. Надійшов виклик, що у закинутій будівлі лежить тіло. Поліція виїхала туди, паралельно перевіряючи заявника, і розуміли, що, можливо, це хибний виклик, і може бути закладена вибухівка. Хоча і до цього у нас були схожі випадки спецслужб РФ завдати шкоди нашим поліцейським.
Коли поліція зайшла в будівлю, побачили розтяжку. Було викликано вибухотехніків, робота, він заїхав, подивились, а там ще одна розтяжка. Вона тоді просто не спрацювала. І таких фактів у нас багато попереджено.
А тут сталася трагічна подія, були загиблі та поранені поліцейські та нацгвардійці. Тому ми, розуміючи, тенденції і нові способи вчиняти теракти, розробили алгоритм, направили його на місця і працюємо по ньому.
Наприклад, коли в Бучі 23 березня цього року був теракт. Там теж був повторний вибух, але жертв не було. В першу чергу, ми робимо оповіщення громадян про те, щоб вони не виходили з своїх помешкань, поки ми не дослідимо територію, не оглянемо її разом з вибухотехніками. І потім тільки вже відбуваються якісь рухи. Далі по алгоритму ще багато кроків, всі перечисляти не можу.
– А якщо говорити про Дніпро? Як цій людині вдалося пронести вибухівку? Як він це зробив?
– В Дніпрі ситуація не була пов ‘язана зі спецслужбами. У фігуранта була особиста неприязнь. Його зупинили, в нього виявили наркотики та внесли це в кримінальне провадження. Він був військовослужбовцем і за напрямком сапер.
Він заніс у відділок вибухівку, яка не реагує на детектор, і заклав її в туалеті. Там в складі хімічна речовина, вона спрацьовує від 3 до 6 годин після того, як її запустили. Ну так і вийшло, коли люди покинули приміщення, стався вибух. Ми по гарячих слідах встановили, затримали цю особу. Зараз він перебуває під вартою, розслідування проводить СБУ.
– Якщо підводити риску під цією темою терактів, на вашу думку, ви бачите якісь риси цілеспрямованих атак саме на поліцію, на правоохоронні органи? Чи ми кажемо в цілому про те, що Росія хоче дестабілізувати ситуацію в Україні?
– Я думаю, тут мають місце обидва фактори. Росіяни роблять все для того, щоб люди відчували себе тут небезпечно, щоб були незадоволені владою, а поліція – це центральний орган виконавчої влади. Тому ми представники влади і їм вигідно, щоб до нас був негатив.
По-друге, вони роблять це, щоб у нас в самій системі також була нестабільна атмосфера, щоб ми не могли виконувати належно свої функції.
“Як можна нас оцінювати, коли ми беремо участь у мобілізації?”
– Які взагалі настрої в колективі особового складу? Чи те, що відбувається, впливає на загальну мотивацію?
– Людям, звісно, важко залишатися морально стійкими в таких ситуаціях. Приклад, який я можу навести – після теракту у Львові декілька патрульних поліцейських дівчат, які проходили першочергову підготовку, і повинні були йти далі на службу, звільнилися прямо з навчального закладу.
Це складна ситуація, але ми тримаємо стрій. Я наголошую керівникам, аби спілкувалися з особовим складом, цікавились їх життям і вникали у їх проблеми.
– А по кадрах яка ситуація взагалі?
– По кадрах ситуація складна. В нас великий некомплект. Люди, на жаль, сьогодні не дуже хочуть йти в поліцію. Ми оголошуємо конкурси, але мало маємо кандидатів. Тут декілька факторів. Перше, всі розуміють навантаження, яке є у поліцейських, і друге – низькі зарплати. Загальний некомплект у нас зараз близько 18%. Якщо брати по патрульній поліції і яка працює на вулиці, то некомплект 25,9%.
При цьому велике навантаження. І мене відверто дивує, коли люди в мережах, так звані “експерти”, “лідери думок” кажуть, що у поліції працює 400 тисяч, 300, 200. Звідки ці цифри беруть – мені незрозуміло. Офіційно в Національної поліції зараз працює трохи більше 100 тисяч поліцейських.
Коли кажуть – давайте всіх поліцейських на фронт, а наберемо з вулиці. У нас є багато специфічних напрямків, які потребують спеціальних знань і освіти. Неможливо взяти з вулиці одразу слідчого, оперативника, криміналіста і так далі.
Росія, до речі, теж постійно качає цей наратив “всіх на фронт”, тому що, якщо не буде стабільної поліції, не буде дієвих правоохоронних органів в державі.
– Ви самі казали про те, що ваше залучення до мобілізації псує репутацію Національної поліції. Наскільки я розумію, поліція не дуже хоче брати участь у самих мобілізаційних заходах.
– Питання навіть не в тому, хоче чи не хоче. Тут не повинно бути подвійних стандартів. Як можна нас оцінювати по довірі населення після того, як ми беремо участь у мобілізаційних заходах? Я не розумію. Ми готові цю функцію виконувати, ми її виконуємо, але ми не повинні бути самі у цьому процесі. Цю функцію історично виконували ТЦК.
Але це не наша основна робота і всі забувають, коли знову кажуть, що ми повинні максимально бути задіяні у мобілізації, що у нас є ще багато іншого функціоналу. Однак нашу правоохоронну функцію ніхто не забирав, це все додаткове навантаження.
Тому я кажу, що для нас це негативно і дуже погано впливає на імідж. З 2015 року ми формували імідж поліції, формували довіру населення, яка просто зараз нищиться.
– Як би ви взагалі оцінили співпрацю ТЦК та СП в цілому по країні? Чи дійсно немає такого, що вони хочуть десь перекласти свою роботу, свій функціонал на Нацполіцію?
– Це, скажімо так, вибіркові ситуації. В цілому робота з ТЦК налагоджена. Є розуміння керівництва Сухопутних військ, які відповідають за цю лінію. В деяких регіонах все залежить від керівників ТЦК. Якщо вони організовують у себе роботу, ми разом працюємо, кожен розуміє свій функціонал, проблем немає.
Але дійсно бувають випадки, коли ТЦК каже – от поліція нам не доставила необхідну кількість військовозобов’язаних…
– Ще є такі думки, що поліцейські можуть перевірити на вулиці людину і побачити, що вона була в розшуку і вони вже доставляли її в ТЦК, але вона просто звідти вийшла і її вже немає в розшуку.
– Так, і таких фактів багато. Сьогодні ми маємо ситуації, коли громадян зупиняють для перевірок і знову виявляють у базах “розшуку”, хоча раніше їх уже доставляли до ТЦК.
Це часто пов’язано з тим, що під час першого візиту до ТЦК було встановлено підстави для відстрочки – наприклад, через догляд за дітьми, стан здоров’я або загибель близьких родичів на фронті, – проте ці дані не були вчасно внесені до системи або особа не встигла завершити оформлення документів.
Інша поширена причина повторних затримань – це випадки, коли особу доставили, але через відсутність паспорта або необхідність додаткового обстеження у лікарів їй видали нову повістку.
Якщо громадянин не з’явився у призначений час для завершення процедури, йому автоматично продовжується розшук. Важливо також враховувати певний час, необхідний для синхронізації баз даних: поки триває ВЛК або перевірка документів, ТЦК може не знімати запит на доставлення особи до остаточного вирішення питання.
Ми розуміємо, що це створює певні незручності, коли поліція змушена реагувати на статус у планшеті, який фактично вже мав би бути змінений. Щоб уникнути подібних непорозумінь, ми радимо громадянам завжди мати при собі документи, що підтверджують право на відстрочку або факт перебування в процесі проходження комісії. Це дозволить на місці підтвердити актуальний стан справ і уникнути повторної доставки до територіального центру.
А ще є факти незаконної діяльності, які ми документуємо щодня, і я про це відверто кажу. Це отримання неправомірної вигоди з боку тих же працівників ТЦК. Це правда, суспільство про це знає.
Я вважаю, що це дійсно обов’язок кожного громадянина – захищати свою державу. Мобілізаційні заходи потрібно проводити, але їх потрібно проводити максимально чесно, прозоро і не перекладати відповідальність одного органу на інший.
– Люди жаліються, що поліцейські разом з ТЦК перекривають автодороги, через що утворюються затори. Так має бути?
– Такі заходи періодично проводяться, так. Щодо скарг громадян на утворення заторів через роботу спільних груп на дорогах. Поліція діє в межах повноважень, визначених Законом “Про Національну поліцію” та постановами Кабінету Міністрів №1455 і №1456. Проте місця розташування таких постів, маршрути патрулювання та зони обмеження руху визначаються не поліцією самостійно, а відповідним військовим органом управління – комендантом.
Саме на підставі наказів комендатури та військового командування впроваджуються заходи особливого режиму, зокрема перевірка документів та обмеження руху транспортних засобів. Поліція у цих заходах є залученою силою, що входить до складу спільних патрулів. Ми виконуємо завдання на визначених локаціях і не приймаємо одноосібних рішень про перекриття доріг чи зміну маршрутів патрулювання.
Ми розуміємо незручності для водіїв, проте закликаємо до конструктивної взаємодії, адже ці заходи проводяться за рішенням військового керівництва задля забезпечення оборони та безпеки країни.
– Загалом, що ви думаєте стосовно цього питання про мобілізацію, де в принципі все хочуть перекласти на поліцію? Чи є це дійсно методом для того, щоб покращити мобілізацію? (згідно публічної інформації, Міноборони готує реформу мобілізації, де ключова роль відведена Нацполу зі збільшенням повноважень щодо розшуку військовозобов’язаних, – ред.)
– По-перше. Поліція самостійно не зможе виконати мобілізаційні завдання в повній мірі по ряду причин – великий некомплект НПУ, додані функції, які зʼявились у зв’язку з війною.
По-друге, є такий вислів “війна все спише”, але не для поліції. Ми завжди у полі зору людей, і завжди боролись за високий рівень репутації. І саме нам після закінчення війни, і далі працювати з населенням.
“Злочини зі зброї, яку роздавали на початку війни, не вчиняються”
– Про обіг зброї. Чи є у вас реальна оцінка того, скільки зараз незареєстрованих одиниць зброї, або так званих “трофеїв” на руках у населення?
– Цю цифру важко порахувати. Але ми знаємо цифри по вилученню.
Всього з початку повномасштабного вторгнення (з 2022 по 2026) вилучили майже 20 тисяч одиниць зброї, біля 6,4 тисяч автоматів, 4,5 тисяч нарізної зброї, 3,4 тисячі переробленої, 2,4 тис іншої вогнепальної. Також 2,8 тис гранатометів, 63 тисячі гранат, 5,7 млн набоїв, 6,4 тис кг вибухових речовин, 5,8 тис кг пороху. Ну тобто, як ви бачите, доволі багато.
Зброю, трофеї забирають з прифронтових регіонів, везуть, в основному, військові, і ми вилучаємо цю зброю щодня. Повномасштабна війна суттєво вплинула на загальну криміногенну ситуацію в країні, актуалізувавши проблематику захисту прав і безпеки громадян.
Однак в таких надскладних умовах для держави, правоохоронні органи продовжують виконувати свою функцію, розкриваючи злочини, попереджаючи правопорушення навіть у прифронтових регіонах.
Для недопущення вільного витоку вогнепальної зброї, проводиться велика кількість заходів – проведення оперативних закупок для перекриття каналів збуту; забезпечення діяльності блокпостів, завдяки скоординованим діям поліцейськими у взаємодії з військовослужбовцями ВСП та НГУ; систематичне вилучення з незаконного обігу зброї, боєприпасів та вибухівки.
Станом на 1 квітня 2026 року на території держави зареєстровано 812 тисяч власників зброї та спеціальних засобів, у володінні яких перебуває 1 166 001 одиниця вогнепальної зброї та спеціальних засобів.
– Загалом чи буде зараз мінятися відношення щодо обігу цієї зброї? Тому що ми бачимо дуже яскравий кейс, коли людина з явними психічними розладами має на руках зброю.
– Давайте візьмемо ситуацію в перші дні війни, коли громадянам для самозахисту роздавали зброю, у тому числі Національна поліція. Я можу на сьогоднішній день чітко сказати, що злочини із неї не вчиняються. Тобто люди дійсно цю зброю тримають для відсічі.
А цей чоловік, у нього не було автомату, був карабін. І стільки біди наробив. Тобто тут ситуація неоднозначна. По питанню короткостволу міністр дав чітку відповідь і я її підтримую. Це складний процес, він потребує обговорення разом з журналістами, громадськістю, спеціалістами, народними депутатами.
– До речі, народний депутат Роман Костенко з комітету з питань оборони сказав, що є нерозуміння того, наскільки наша правова система не адаптована до цього, а питання самого захисту не врегульовані. І поводження зі зброєю – це окрема культура, вона не прищеплюється за один день.
– Так, це дискусійне питання. Говорять різне. Наприклад, у нас є власники зброї, які вже мають дозвіл на гладкоствол, або ту ж травматичну зброю, вони певний час нею володіють, не порушують закон. Тоді вже можна говорити про видачу зброї нарізної та короткоствольної. Я згоден з Романом Костенком – тут повинна бути культура поводження, розуміння і так далі. Але питання надскладне.
– Але прихильники легалізації кажуть про те, що поліція завжди була проти, тому що поліція хоче монополію на насилля.
– Ми хочемо, щоб в країні був порядок і безпека. Ну от наприклад взяти Сполучені Штати, там 407 прикладів так званого “шутінгу” за рік. У нас один такий, і це вже критично.
– А ми розуміємо, що у нас є корупційна складова в цьому всьому. Тобто можна умовно купити довідку про те, що ти здоровий і отримати зброю.
– З іншого боку, є багато незареєстрованої, тих же трофеїв. Частина людей, хто не має зброї, вони теж мають право на самозахист. Тому це дискусія. А ми зараз, до речі, трофейну зброю реєструємо, люди приходять, здають її, ми її фіксуємо, повертаємо їм.
Але є ще один ризик, один з найбільших.
Будь-яка країна, яка пройшла війну, стикається з таким. Якщо всі ті, хто зараз воює, всі чоловіки та жінки не будуть соціально адаптовані, не будуть працевлаштовані, то, можливо, злочинний світ також буде розвиватися. Вони можуть просто їх переманювати на свою сторону. І якраз ця зброя буде потім стріляти.
“Нам додали функції, які не додають нам довіри”
– На вашу думку, що робити з критично низьким рейтингом поліції? Як його взагалі покращити? Окрім цього, і в лавах поліції люди також можуть розчаруватись в цій професії, не мати більше мотивації. Як збалансувати це?
– По-перше, хоча ми в деякому сенсі і сервісна служба, ми все-таки орган, який наділений правом на насилля і правом на застосування зброї. Я вже говорив про це. За 2025 рік складено майже 4 мільйони адмінматеріали. З них за порушення правил дорожнього руху – більше трьох мільйонів. Як ви думаєте, людина, коли на неї складають протокол, скаже “дякую”? І родичі її може також подякують? Звичайно ні, буде негативне відношення.
Так само, коли ми притягнули до відповідальності 100 тисяч осіб за рік, а в них ще кілька мільйонів родичів. Є потерпіла сторона, звичайно, але є невдоволена сторона – це сторона тих, кого ми притягуємо до відповідальності. Тут складне питання довіри. Особливо зараз. Ми все робимо, щоб люди нам довіряли. Ми намагаємося бути відкритими. Але нам додали функції, які нам цієї довіри точно не додають.
– Ну і давайте відверто, не всі поліцейські себе добре ведуть.
– Однозначно. Але як не крути, поліцейських біля 100 тисяч, це соціальний прошарок. Коли по окремих прикладах намагаються осудити всю гілку, давайте подивимося на будь-яку іншу суспільну сферу. Коли лікар погано робить операцію, ніхто ж не каже “давайте всіх лікарів звільнимо”.
– Журналістів, до речі, теж дуже не люблять.
– Я маю на увазі, все одно є відсоток людей, які погано виконують свої функції, вони є в будь-яких сферах. І є право на помилку. І у нас також, на жаль, іноді потрапляють люди, чиї моральні якості, скажімо так, не на високому рівні.
Тому тут проблема більш глобальна, але ми справді намагаємось все робити для того, щоб люди нам вірили.