На Одещині суддя Фрунзівського райсуду (селище Захарівка) Ірина Гончар масово звільняє від покарань ухилянтів, котрих правоохоронці затримують біля кордону за спробу його незаконного перетину. Про це редакція 368.media дізналася з ухвал судді за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, які вона зробила за останні два місяці.
Суддя у липні розглядала справу стосовно Володимира Кулика, який разом з групою осіб був затриманий 6 липня 2024 року близько села Затишшя Роздільнянського району. Вони намагалися перейти кордон в Молдову поза офіційним пунктом пропуску. Їх затримали прикордонники. Кулик мав документи, що посвідчують особу, але не з’явився на судове засідання. Його адвокат Ірина Попова просила розглянути справу без нього і закрити її через відсутність доказів.
Адвокат Ірина Попова
Вона подала заяву, в якій підзахисний визнав свою вину, але ця заява не була належним чином зареєстрована в суді, тому її не врахували. З’ясувалося, що підзахисний нібито не підписував цю заяву. Суд вирішив, що відсутність відповідача не перешкоджає розгляду справи, якщо його було належним чином повідомлено про засідання.
Суд перевірив матеріали справи і дійшов висновку, що немає достатніх доказів для підтвердження спроби незаконного перетину кордону. Підзахисний перебував на відстані до 22 км від кордону, що саме по собі не свідчить про намір порушити закон. Він мав документи, що підтверджують особу, і свідків правопорушення не було.
Суддя Гончар вказала, що прикордонникам надаються у постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь – шириною до 2 км. Кулика визнали невинуватим у вчиненні адмінправопорушення.
Може здатися, що суддя поважає літеру закону, та діє відповідно до неї, але редакція знайшла інші рішення Гончар, де вона накладає штрафи за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП на осіб, котрі перебували ближче 22 км до кордону.
Наприклад, чоловіка, затриманого 17 липня біля села Самійлівка в 300 м від кордону, покарали штрафом. Іншого ухилянта, якого затримали вночі 12 лютого біля села Йосипівка в 1 км від кордону, також оштрафували. Отримав покарання й чоловік, якого виявили в 4 км від державного кордону 4 липня у селі Василівка.
Тобто суддя Ірина Гончар по-різному трактує відстань від державного кордону в залежності від того, яка справа перебуває у неї на розгляді. Окремо вкажемо, що такі справи у суді переважно розглядає саме вона. Редакція 368.media звертає увагу НАБУ на ці ухвали.
А суддя, до речі і не повинен, і не має права, ухвалювати рішення, вироки, постанови, ухвали якісь за трафаретним принципом.
Кожна справа специфічна, кожен претендент в порушники – це окрема особа, особистість, обставини його начебто неправомірних дій різні бувають.
Як і ті правоохоронці які складають обвинувальні документи: в сенсі – також різні..
Є окремі адміністративці поліції чи іншіих органів таке наскладають, що навіть правовий академік той документ ні на яку кодексову макітру не натягне.
Ви би правожурналисти, краще б поінтересувались та позаглядали у поліцейські прокурорські архіви: скільки реальних кримінальних справ там “поховано”, скільки потерпілих не дочекались захисту своїх прав – десятки, сотні тисяч.
І це: або через такий профрівень правохронців, або, не виключено, – баблом все вирішується, як і раніш, а тепер тим паче.
Тим паче, образливо для народу, бо ж наш Ґарант як не є , а вишокваліфікований, кажуть, юрист. Чи за освітою, чи походженням, чи за переконанням, неясно..