Прокурора Лубенської окружної прокуратури Альону Середу звільнили за незаконне оформлення інвалідності та ухилення від переогляду.
Про це редакція 368.media дізналася з рішення КДПК.
Середа працює в прокуратурі з березня 2002 року (понад 24 роки), раніше мала позитивну характеристику та не притягувалася до дисциплінарної відповідальності. У липні 2020 року Середа отримала II групу інвалідності безстроково. Після цього їй призначили пенсію по інвалідності, а з серпня 2020 року — підвищену пенсію прокурора відповідно до зкону «Про прокуратуру».
Після масштабних перевірок, ініційованих рішенням РНБО від жовтня 2024 року щодо корупційних схем з оформленням інвалідності серед посадовців і правоохоронців, Середу викликали на обов’язковий повторний медичний переогляд до спеціалізованої установи в Дніпрі.
17 вересня 2025 року жінку ознайомили під підпис з відповідним листом Офісу генпрокурора. Однак до 30 вересня 2025 року вона на переогляд не з’явилася. Надалі прокурора неодноразово викликали, але вона продовжувала ігнорувати вимоги.
Комісія встановила, що Середа:
– не надала індивідуальну програму реабілітації до кадрової служби прокуратури;
– не зверталася щодо створення спеціальних умов праці;
– не вжила достатніх заходів для проходження переогляду, хоча мала таку можливість.
Комісія критично поставилася до її пояснень про стан здоров’я. Зокрема, під час періоду, коли вона нібито не могла їхати до Дніпра через хворобу, Середа виїжджала за кордон у приватних справах — відвідати дітей.
КДКП дійшла висновку, що така поведінка є грубим порушенням правил прокурорської етики та діями, які порочать звання прокурора. Це підриває довіру суспільства до органів прокуратури, особливо в умовах воєнного стану та масових перевірок «фіктивної інвалідності».
Прокурор та її адвокат стверджували, що інвалідність є реальною (проблеми зі здоров’ям з дитинства), вона не використовувала службове становище для її оформлення і неодноразово перебувала на лікарняних та лікуванні. Вони наголошували, що органи прокуратури знали про її статус ще з 2020 року. Враховуючи грубий характер проступку, суспільний резонанс, відсутність каяття та спроб спростувати сумніви, КДКП застосувала найсуворіше стягнення — звільнення.