Громадська рада доброчесності дійшла висновку, що суддя Шевченківського районного суду міста Києва Лариса Вікторівна Радуцька, яка є кандидаткою на посаду судді апеляційного суду, не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.
Про це редакція 368.media дізналася з висновку ГРД.
Ключові зауваження експертів ради:
Недостовірні відомості в декларації доброчесності(2016 рік). Кандидатка заперечила прийняття рішень, які підпадають під закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (ст. 3, п. 4 та 9), зокрема про накладення адміністративних стягнень (позбавлення прав керування ТЗ) на учасників акцій протесту 2013-2014 років та надання дозволів на слідчі дії щодо них. ГРД встановила, що Радуцька ухвалила таке рішення (справа №761/2423/14п), але не внесла його до Єдиного державного реєстру судових рішень і не оприлюднила, що свідчить про умисне приховування. Це кваліфікується як умисне надання неправдивих тверджень.
Недекларування майна у щорічних деклараціях. Квартира в Києві (54,7 м², право користування з 2016 року) не була вказана в деклараціях за 2016-2018 роки, хоча з’явилася пізніше. Аналогічно — квартира 42 м² (право користування з 2002 року) відсутня в деклараціях за 2012-2013 роки. Пояснення кандидатки, що квартира вказувалася лише як місце проживання, ГРД вважає недостатнім і формальним ставленням до обов’язку повного декларування.
Автомобіль Hyundai ix35 (2013), зареєстрований на 72-річного свекра без задекларованих доходів, здатних покрити вартість (≈28,6 тис. доларів за ринковими даними AutoRia 2013-2015). Довіреність на керування була на Радуцьку, а авто використовував її чоловік. ГРД сумнівається в реальності самостійного придбання свекром і вважає можливим приховування майна через оформлення на родича. Пояснення кандидатки про продаж старішого авто та сімейні заощадження не підтверджені документами.
Невідповідність рівня життя задекларованим доходам (2016-2018). Чоловік (заступник гендиректора ТОВ «ВІ ТА ВІ») декларував мінімальні зарплати (≈2-3,7 тис. грн/місяць), близькі до мінімальної зарплати того періоду. ГРД має сумніви щодо реальності таких доходів на посаді та можливості утримання сім’ї (податки, комуналка, харчування тощо). Пояснення кандидатки про офіційні доходи та спростування «припущень» ГРД не вважає достатніми, оскільки вони не пояснюють джерела коштів для фактичного способу життя.
ГРД наголошує, що пояснення кандидатки не усунули обґрунтованих сумнівів, а формальне ставлення до декларування та прозорості підриває довіру до судової влади та суперечить етичним стандартам (Кодекс суддівської етики, Бангалорські принципи).