Суддя Ярмолинецького районного суду Хмельницької області Андрій Соловйов, який претендує на посаду судді апеляційного суду, має ознаки недоброчесності через проблеми з декларацією.
Про це редакція 368.media дізналася із висновку Громадської ради доброчесності.
У деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі — майнова декларація) за 2014 та 2015 роки, поданих в паперовому вигляді, та в майновій декларації за 2015 рік, поданій в електронному вигляді, Соловйов не відобразив жодного об’єкта нерухомості, яким він або члени його сім’ї користувалися для постійного проживання, хоча закон прямо зобов’язує декларувати не лише власність, а й орендоване чи інше майно, що перебуває у користуванні.
Відтак, не декларування кандидатом права власності/користування об’єктами нерухомості, за очевидної необхідності десь проживати для стороннього спостерігача означатиме наявність обґрунтованих сумнівів щодо доброчесності судді та його відповідності критерію чесності.
Водночас у майнових деклараціях за 2016 та 2017 роки Соловйов вже зазначає квартиру у Львові площею 51,3 кв. м (дата набуття права користування — 20 червня 2013).
Тобто майно, яким суддя фактично користувався з 2013 року, не було відображене у деклараціях за 2014 та 2015 роки, що свідчить про неповне декларування обов’язкових відомостей.
Кандидат зазначив, що був співвласником квартири у Львові, яку сім’я продала у 2012 році. Після продажу його зняли з реєстрації, однак особисті речі тимчасово залишалися у квартирі.
20 червня він уклав короткостроковий договір найму частини цієї квартири до 30 грудня 2013 року, плануючи визначитися з подальшим місцем проживання. На його переконання, підстав для декларування квартири за 2013 та 2014 роки не було, оскільки станом на 31 грудня відповідних років він фактично нею не користувався.
Вказані пояснення судді не спростовують встановленого факту неповного декларування майна, яким він фактично користувався. Посиланняна те, що станом на 31 грудня він нібито не користувався цією квартирою, не є переконливим, оскільки законодавство вимагало відображати усі об’єкти, що перебували у користуванні протягом звітного періоду, а не лише на останній календарний день року.
Суддя зареєстрований та проживає у Львові, тоді як місце здійснення ним правосуддя знаходиться у селищі Ярмолинці Хмельницької області, на відстані близько 250-260 км від місця проживання.
За таких обставин, у Громадської ради доброчесності, виник обґрунтований сумнів щодо реалістичності щоденного долання Кандидатом значної відстані до місця роботи та назад, що ставить під питання достовірність відомостей про фактичне місце проживання та умови виконання ним службових обов’язків.
Надаючи пояснення щодо недекларування жодного нерухомого майна у селищі Ярмолинці, кандидат зазначив, що місця, яке б можна було б вважати місцем фактичного проживання станом на 31 грудня кожного року у Ярмолинецькому районі у нього немає.
Також у своїх поясненнях Кандидат відзначив розвинуте транспортне сполучення між містами та те, що іноді він залишається у селищі Ярмолинці та ночує в готелі, у друзів або родичів.
За період з 2019 по 2024 рік, відповідно до поданих майнових декларацій, суддя не зазначив жодного об’єкта нерухомості — ані на праві власності, ані на праві користування у селищі Ярмолинці або в будь-якому іншому населеному пункті, розташованому поблизу місця здійснення ним правосуддя.
Пояснення про періодичні ночівлі в готелях, друзів чи родичів, а також посилання на транспортне сполучення не містять жодних підтверджень, не розкривають характер та регулярність такого проживання і не пояснюють відсутності будь-яких відомостей про користування житлом у відповідній місцевості у майнових деклараціях.
Кандидат на зазначене повідомив таке: «Я ніколи не поривав своїх зв’язків зі Львовом, приїжджаючи до місця праці як у своєрідне відрядження. Життя на два міста подвоює витрати, а посада судді не передбачає можливості додаткових заробітків (за рідкісними винятками, які у даному випадку є незастосовними). Я можу собі дозволити придбати житло біля місця роботи. Це – моя «мала» батьківщина, я її люблю, однак, не планую там зустріти старість. Економічна доцільність придбання там нерухомості та можливість її подальшого продажу для мене є непереконливою. Маючи право на відпустку, а також вихідні дні, які я там не проводжу, провівши прості арифметичні підрахунки я визначив, що не лише придбання бюджетного житла, а й навіть довгострокова оренда житла є не рентабельною, оскільки, умовно, за 10 місяців на рік я там витрачаю лише 3-4 ночі в тиждень. Я подобово на 3-4 ночі винаймаю або квартири, або кімнати в готелях у м. Хмельницький. Залежно від часу та способу прибуття (якщо поїздом) я зупиняюсь в мотелі на залізничному вокзалі м. Хмельницький, якщо автобусом – в мотелі в приміщенні АС№2, 12 якщо автомобілем – в будь-якому з мотелів на об’їзній дорозі м. Хмельницький, або в отелі в м. Хмельницький на вул. Геологів чи в інших місцях. На випадок, коли ці місця зайняті, я можу зупинитись у знайомих, але я цією можливістю користуюсь вкрай рідко. Ціна оренди приміщень в отелях коливалась від 250 грн. (у 2019 р.) до 599 (650) грн. (останнім часом). Побутові у мови там пристойні та, окрім всього, я туди приходжу лише спати. Є й дорожчі варіанти, якими я можу скористатись, хоча не завжди у цьому є сенс. Трапляються ситуації, коли я вимушений щодня на вечір вертатись до м. Львова, а зранку – назад. При цьому, я, як правило, використовую автомобіль. Розклад руху поїздів Львів – Хмельницький і назад у вечірньо-ранішню пору теж є досить зручним. Але, як правило, я практикую разовий приїзд в м. Хмельницький на робочий тиждень. Впродовж багатьох років я вів облік місць проживання та часу, проведеного там з тим, щоб при виникнення підстави, передбаченої законом, здійснити їх декларування. Однак, в жодному з цих приміщень я не проживав 183 дні на рік (навіть близько), а тому такі приміщення у декларацію не включались. Останніх роки два я такий облік не веду, оскільки переконаний, що законодавство про запобігання корупції я не порушую. Нажаль, я не знав, що у когось можуть виникнути питання щодо підтвердження подобової оренди квартир і отелів та ще й за такий період. Тому, документів я не зберігав».
З огляду на викладене, ГРД зазначає, що надані пояснення, за відсутності будь-яких документальних підтверджень регулярності, характеру та умов проживання у місцевості фактичного здійснення правосуддя, не усувають обґрунтованих сумнівів щодо достовірності задекларованих відомостей про фактичне місце проживання.
Посилання на «подобову оренду», «ночівлі у мотелях», «періодичні повернення до Львова» та наявність «зручного транспортного сполучення» не підтверджені жодним об’єктивним доказом, не розкривають реальної моделі проживання Кандидата та не пояснюють повної відсутності задекларованих прав користування житлом упродовж тривалого періоду, не зважаючи на багаторічне здійснення правосуддя за межами місця проживання.
У поданих Соловйовим деклараціях з 2019 по 2024 роки членом сім’ї зазначено сина. Водночас у відповідних розділах майнових декларацій повністю відсутні відомості про будь-яке нерухоме майно, яким він володіє або користується. Хоча можна припустити, що син судді не має нерухомого майна на праві приватної власності,однак очевидним є те, що він зареєстрований та проживає у певному житловому приміщенні, а відтак користується ним. Кандидат був зобов’язаний відобразити у майнових деклараціях нерухоме майно, яким користується його син як член сім’ї суб’єкта декларування, однак цього зроблено не було.
Починаючи з 2015 року Соловйов зазначає про наявність заощаджень у розмірі 82 тис. доларів. Разом із тим, відповідно відомостей, відображених у майнових деклараціях, між задекларованими заощадженнями та фактичними офіційними доходами існує суттєвий, системний і неспростовний дисбаланс, який неможливо пояснити звичайною економічною поведінкою або побутовою ощадливістю. Аналіз доходів за період 1999–2015 років свідчить, що за цей період суддя сукупно заробив 103,58 тис. доларів, а отже, для накопичення суми, він мандидат мав би протягом 16 років відкладати понад 80% свого офіційного доходу — фактично існуючи на мінімальні кошти, що суперечить реаліям вартості життя, середньому рівню заробітної плати у відповідних сферах зайнятості та базовим соціальноекономічним потребам.
Соловйов заявив наступне: «Ці кошти акумулювались починаючи з 1999 р. за рахунок моїх заробітків на Україні та за кордоном, зокрема, у США, де я навчався та працював близько двох років. Вони не накопичувались на жодних рахунках, інвестиційних інструментах, у цінних паперах тощо, що й надало змогу їх зберегти. Я ощадливо ставлюсь до витрачання коштів. Відомості про мої доходи на території України наявні у матеріалах досьє, відомості про доходи, отримані у США, містяться у деклараціях, які подавались мною до Internal Revenue Service, однак, у моєму розпорядженні їх немає за спливом часу. Мною також отримувався чек держказначейства США на повернення частини переплаченої суми податку. Принагідно повідомляю, що до призначення мене на посаду судді у жодних державних органах чи органах місцевого самоврядування я не працював, що виключає будь-яку корупційну складову їх походження».
З огляду на наведене, Громадська рада доброчесності бере до уваги пояснення кандидата щодо походження заощаджень та те, що на момент їх нібито накопичення він не обіймав посад у державних органах чи органах місцевого самоврядування. Водночас сума задекларованих заощаджень не корелює з типовим рівнем доходів найманого працівника у юридичній сфері та банківських установах в Україні, а відсутність документально підтверджених даних щодо доходів у США не дає можливості об’єктивно перевірити реальну спроможність накопичити такі кошти.
ідповідно до майнової декларації за 2024 рік суддя отримав у дар від свого братаквартиру у місті Львові площею 167 кв. м та гараж, загальна задекларована вартість яких становить 3,1 млн грн. Згідно з інформацією суддівського досьє, брат працює викладачем у Коледжі транспортної інфраструктури Дніпропетровського університету залізничного транспорту ім. Лазаряна.
Враховуючи середній рівень заробітної плати викладачів державних фахових навчальних закладів, виникають обґрунтовані сумніви щодо наявності у Соловйова М.В. достатніх фінансових можливостей для придбання та подальшого дарування нерухомості.
Соловйов повідомви повідомив: «Дійсно, ці об’єкти я набув у власність на підставі договору дарування від 22.04.2024 р., укладеного із моїм братом. З батьками та братом я не спілкуюсь близько 20 років, та й договір дарування ми з ним підписували в один день але в різний час. Тому мені достеменно не відомо коли, за якою ціною та за який рахунок він придбав ці об’єкти. При підготовці відповіді я зʼясував з відомостей з Єдиного державного реєстру нерухомого майна, що мій брат набув право власності на цю квартиру 01.03.2006 р.. Мій брат завжди був працевлаштований, є кандидатом фізичних наук. Також відомо, що він ніколи не працював в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Наскільки мені відомо, зазначені об’єкти були придбані моїм братом на первинному ринку у організації – забудовника, де він у відповідний період працював. Мій брат має у власності ще одну квартиру у м. Львові, про що є відомості у Єдиному державному реєстрі нерухомого майна (зареєстровано 26.12.2014 р.). Мої батьки також мають квартиру у м. Львові. Наскільки я можу припустити, ініціатором такого дарунку є не мій брат, а наші батьки. Причиною такого дарунку вважаю поділ моїми батьками при житті спадкового 19 майна, оскільки їм відомо, що я не маю наміру приймати спадщину після їх смерті. Ймовірно, моєму брату заплановано взамін передати у спадщину інше нерухоме майно, яке залишилось після смерті моїх бабусь та яке зараз належить (належало) моїм батькам, а також їх квартиру. Реальна вартість отриманого мною у дар нерухомого майна відображена у договорі (перед його укладенням проводилась оцінка) – 2227500 грн. (квартира) та 872000 грн. (гараж). В моєму розпорядженні цих документів не має, отримати їх можливо, наприклад, у нотаріуса, який посвідчував правочин, але за обмеженістю відведеного на відповідь часу та внаслідок територіальної віддаленості від м. Львова, я цього зробити не встиг. Оскільки правочин був посвідчений нотаріально, а законодавство передбачає проведення для цього відповідної оцінки, думаю, що зазначена в договорі вартість не повинна викликати сумнівів».
Громадська рада доброчесності не має підстав стверджувати про невідповідність кандидата критеріям доброчесності лише з огляду на факт отримання ним у дар нерухомого майна від брата. Водночас наведені пояснення не усувають наявних сумнівів та містять низку суперечностей і прогалин, які потребують подальшого з’ясування. Зокрема, суддя зазначає, що не спілкується з братом і батьками понад 20 років, проте одночасно отримує від брата нерухоме майно значної вартості; посилається на гіпотетичну мотивацію батьків щодо «поділу спадщини за життя», не маючи достовірних даних про реальні джерела фінансування набуття цих об’єктів; вказує на можливу первинну купівлю майна братом за місцем роботи, але не підтверджує це документально; фактична вартість квартири та гаража, за його словами, визначена звітом оцінювача, однак відповідні документи кандидат не надав, пославшись на обмежені строки та територіальну віддаленість; договір дарування укладався в різний час, як слідує з пояснень, без побачення його сторін.
Відповідно до даних майнових декларацій, суддя користуєтьсяMazda CX-7 (2008), право власності на який належить його брату. З урахуванням того, що Кандидат зареєстрований і проживає у місті Львові, а професійну діяльність здійснює в Ярмолинецькому районному суді Хмельницької області, що передбачає регулярне пересування на значну відстань, користування транспортними засобами є для нього об’єктивно необхідним.