Прокурор Офісу генпрокурора Артем Бояренко, котрий керує напрямком “ігорного бізнесу”, для виправдання купівлі нового авто продав старе авто батьку, яким той і так безперешкодно користувався, майже втричі дорожче оціночної вартості.
В прокурора є дві крихітні квартирки – одна 44-метрова у Харкові, друга – 64-метрова у Києві, до того ж орендована. Також в нього є старенька Audi (2010) та Dodge Journey (2015).
У 2024 Бояренко вирішує придбати новий автомобіль. Модель, яка його цікавить – Ford Escape (2018) – коштує 520 тисяч гривень, оцінювати ще нижче – себе не поважати.
Що ж робити, якщо так хочеться купити омріяне авто? Прокурору спадає на думку продати свого старого «Доджа», оціночна вартість якого у декларації – 150 тис. гривень. Він продає його власному батькові, Бояренку Юрію Даниловичу. Зазвичай люди, продаючи щось родичам, намагаються зробити максимальну знижку. Але не у цьому випадку. Артем Бояренко, навпаки, продав батькові авто за 400 тис. гривень. Тобто, майже втричі дорожче його вартості, заявленої при купівлі.
У тій же декларації можна побачити, що батько прокурора вписаний туди як особа, що має право користування «Доджем». Виникає логічне, але, схоже, риторичне питання: чому син продає автомобіль, який обійшовся йому у 150 тисяч, рідному батькові майже втричі дорожче, при тому, що батько й так має право користуватися цією машиною?
За що все-таки батько заплатив сину-прокурору 400 тисяч грн? Щось закрадаються підстави вважати, що йдеться про дуже нахабну, недолугу і сміховинну оборудку.
Звісно, у Артем Бояренка є гроші на автомобіль, та й, можливо, не на один. Але проблема у тому, що ці кошти, можливо, були отримані шляхом, не вказаним у декларації. І закрадається думка, що таким чином бажають «відмити» потрібну суму. І прокурор з офісу генерального прокурора (котрий сам викриває схеми!), напевно, вирішив це зробити за допомогою власного батька, який слухняно купує за завищеною у понад 2,5 рази в нього те, чим він і так безперешкодно користується.