В Одесі виправдав від звинувачень у службовій недбалості провідного інспектора Київського райвідділу ДСНС Леоніда Бондара, котрий був обвинуваченим у справі щодо пожежі в дитячому таборі “Вікторія” у 2017 році. Відповідний вирок ухвалив суддя Київського райсуду Павло Прохоров.
У червні 2017 року інспектор перевіряв комунальний «Одеський міський дитячий оздоровчо-спортивний комплекс «Вікторія» і виявив порушення, які фіксував рік тому і які не були усунуті, а також нові порушення пожежної безпеки в роботі табору.
У вересні 2017-го в комплексі «Вікторія» відпочивали діти з хореографічного ансамблю «Адель». Близько 23 години 15 вересня 2017-го в двоповерховому спальному корпусі комплексу виникла пожежа. Троє дівчаток 8, 9 і 12 років, які проживали в одній кімнаті на другому поверсі, заживо згоріли.
Інспектора звинуватили в тому, що він не підготував рапорт із клопотанням до адміністративного суду щодо повного або часткового зупинення роботи дитячого табору.
Підозри оголосили також директору дитячого табору «Вікторія», виховательці, директору та начальнику Київського райвідділу ДСНС Валерію Дяченку.
Вихователька майже одразу уклала угоду про визнання винуватості. За неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей (ч.2 ст.137 КК) їй дали 3 роки позбавлення волі умовно.
Директора закладу з 2018-го судять за порушення правил пожежної безпеки (ч.2 ст.270 КК). 3 червня 2023-го суд за клопотанням прокурора призначив низку експертиз і з того часу справа на паузі.
Пожежників судили паралельно за службову недбалість. У листопаді 2022-го начальника райвідділу ДСНС за клопотанням адвоката звільнили від кримінальної відповідальості з неребілітуючих обставин — у звʼязку з закінченням строків. Рішення прийнято, оскільки з моменту скоєння інкримінованих обвинуваченому дій минуло більше 5 років.
Інспектора Київського РВ ГУ ДСНС судили за таким же звинуваченням (ч.2 ст.367 КК), але він не клопотав про закриття справи за строками.
У судовому засіданні він не визнав вину і пояснив, що не перевіряв нові комплекси дитячого табору, оскільки посвідчення на перевірку його керівництво видавало виключно на старі будівлі. Говорив, що фактично не заходив на територію цих корпусів, бо під час перевірки там тривали ремонтні роботи.
Крім того, зазначив, що не мав повноважень на складання рапорту про звернення до адміністративного суду щодо повного або часткового зупинення роботи закладу. Керівництво йому не доручало складати такий рапорт за результатами перевірок.
У суді як свідки були допитані співробітники ДСНС, працівники табору та ін. Зокрема, заступниця голови райдержадміністрації розповіла, що на засіданні комісії з питань техногенної, екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій слухали доповідав про недоліки в протипожежній безпеці дитячого табору. Але представник ДСНС не вказав, що такі порушення несуть загрозу життю та здоровʼю, тому комісія дійшла висновку, що це не впливає на безпеку дітей.
Директор дитячого табору підтвердив, що станом на 2017 рік не були усунуті 80% порушень техногенної та пожежної безпеки, виявлені за попередні 2015 і 2016 роки. Заклад нібито не міг самостійно виконати припис ДСНС, оскільки це мала робити вища інстанція. Департамент освіти не виділяв коштів на усунення неполадок із пожежною сигналізацією, оскільки деревʼяні корпуси не були прийняті на баланс, на момент пожежі деревʼяні будинки не були передані в експлуатацію, однак він прийняв рішення про можливість роботи.
Жінка, яка працювала в таборі старшим вихователем, розповіла, була формально призначена відповідальною за пожежну безпеку. Заступник директора табору попросила підписати наказ про її призначення, щоб проводити інструктаж з іншими вихователями табору. Коли інспектор знайшов порушення, виявилося, що вона досі відповідальна за пожежну безпеку. Тоді, начебто виникла сварка, бо вихователька пояснювала, що нічого не розуміє в пожежній безпеці. Припис про виявлені порушення вона підписала, не читаючи і залишила в кабінеті.
У підсумку суд інспектора районного відділу ДСНС виправдав, тому що він не може нести відповідальність за неналежне виконання службових обовʼязків, які на нього не покладено.
Посадовою інструкцією на провідного інспектора ДСНС не покладався обовʼязок на вчинення будь-яких дій щодо звернення до адміністративного суду для повного або часткового зупинення роботи комунального позашкільного навчального закладу, а також не покладений обовʼязок вжиття заходів на приведення обʼєкта у відповідність до правил пожежної безпеки.
Аналізуючи документи, суд зʼясував, що рапорт із клопотанням про звернення до адміністративного суду скадається не інспектором районного відділу ДСНС України в Одеській області. Навпаки, рапорт такої форми складається від імені начальника районного відділу ГУ ДСНС України в Одеській області. Рапорт підлягає погодженню чотирма керівниками — посадовими особами ГУ ДСНС України в Одеській області. Після такого погодження начальник райвідділу звертається із цим рапортом до начальника ГУ ДСНС України в Одеській області і клопоче про звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування.
За версією слідства, про результати перевірки та виявлені порушення інспектор особисто доповів начальнику Київського РВ ГУ ДСНС України в Одеській області. Але виявилося, що інспектор доповів не начальнику, а його заступнику, який поставив на приписі свою резолюцію, але жодних розпоряджень чи наказів з цього питання підлеглому не надав. Інспектор при цьому не мав права без згоди свого безпосереднього начальника звертатись зі службових питань до вищестоячого начальника.
Кодекс Цивільного захисту України передбачає звернення до адміністративного суду у разі виявлення порушень, які створюють загрозу життю та здоровʼю, але критеріїв таких порушень відсутні. У тексті предʼявленого обвинувачення не конкретизується, які саме виявлені інспектором порушення можна вважати такими, що створюють загрозу життю або здоровʼю людей.
У листопаді 2023 року Приморський районний суд Одеси за неефективність розслідування трагедії у таборі «Вікторія» присудив матеріальні компенсації батькам загиблих дітей.
У позові йдеться про те, що досудове розслідування виявилося вкрай неефективним, тому що слідчий і прокурор усунулися від належного виконання своїх посадових обовʼязків.
Виділення із матеріалів кримінального провадження інших кримінальних проваджень потягло за собою не лише відсутність повного, обʼєктивного, ефективного та швидкого розслідування загибелі дітей, а й проведення ідентичних слідчих та процесуальних дій в окремих кримінальних провадженнях, зокрема призначення ідентичних за змістом експертиз, допитів свідків, слідчих експериментів.
Це не сприяло зʼясуванню істини по справі і призвело до розмивання відповідальності винних осіб, дало змогу декому взагалі уникнути відповідальності та виїхати за межі України. Дії будівельних організацій, посадовців Одеської міської ради під час будівництва, ремонту та експлуатації табору «Вікторія» взагалі залишені правоохоронними органами поза увагою.
Незважаючи на суспільний інтерес, висвітлення в засобах масової інформації, і контроль вищого керівництва держави, Україна досудове розслідування трагедії у таборі «Вікторія» за порушення правил пожежної безпеки (ч. 2 ст. 270 КК) триває з 16 вересня 2017 року і не закінчено на день звернення до суду, тобто на час розгляду справи в суді тривало майже 6 років.
Проведено одразу декілька експертиз, висновки яких суперечать один одному. У матеріалах справи відсутній акт розбору згарища як обовʼязковий документ за наслідками пожежі. Залишки згарища просто зсипали в мішки без пересіювання. Тіла дітей ексгумували, щоб перевірити правильність ідентифікації останків. Досудове слідство так і не встановило причину пожежі.
За висновком ДСНС, найбільш ймовірною причиною вважався ввімкнений без нагляду електрокипʼятильник. Але водночас назвалися ще три можливі причини: загоряння від джерела відкритого вогню (полумʼя сірника, свічки, тління цигарки), коротке замикання електропроводки і підпал (занесення стороннього джерела запалювання). У звʼязку з повним знищенням внаслідок пожежі зовнішніх стін і міжповерхового перекриття будівлі ці версії експерт не міг ані спростувати, ані підтвердити.
Експерт написав у висновку, що встановити порушення вимог правил пожежної безпеки корпусу дитячого табору неможливо, як і підтвердити, що пожежа є наслідком недотримання правил пожежної безпеки.
На думку батька загиблої дитини, справу направлено до суду з висновками, які не дозволяють притягнути до відповідальності винних у виникненні пожежі, оскільки такі не встановлені. Тому за клопотанням батька у 2018-му році суд призначив комплексну пожежно-технічної, будівельно- технічну, електротехнічну експертизу. Проведення експертизи доручили Незалежному інституту судових експертиз із залученням іноземних експертів Міжнародного інституту експертиз із Естонії. Батько загиблої, який інціював експертизу, заплатив за неї 688 тисяч гривень.
За висновком міжнародних експертів, основною причиною пожежі може бути аварійний режим роботи побутового електричного кипʼятильника, підключеного до електромережі. Інші версії виникнення пожежі не підтвердилися.
У 2019 році також призначалася експертиза для встановлення причинно-наслідкового звʼязку між порушеннями під час будівництва та виникненням пожежі, швидкістю розповсюдження вогню та настання смерті тощо. Але на момент розгляду цивільних позовів потерпілих висновку експертизи все ще не було.
Ознаками неефективності розслідування пожежі і вини Одеської обласної прокуратури та поліції суд вважає:
— невстановлення причини пожежі;
— велику кількість кримінальних проваджень та відсутність взаємодії між слідчими щодо їх розслідування;
— відсутність проведення слідчих дій щодо встановлених експертизою фактів порушення при проектуванні, будівництві, відсутності належного контролю за будівництвом;
— бездіяльність щодо притягнення до відповідальності посадових осіб Одеської міської ради, ДСНС, ДАБІ та інших;
— бездіяльність в частині виконання ухвали суду про розбір згарища.
Батьки загиблих подавали цивільні позови моральної на шкоди на 2 млн гривень на кожного. Але за висновком психіатрачної експертизи, грошовий еквівалент моральних страждань оцінили в меншу суму. Під час надання пояснень учасниками справи у судових засіданнях суд дійшов висновку про різний ступінь моральних страждань батька та матері загиблої дитини. У підсумку потерпілим були присуджені компенсації від 120 до 361 тис. гривень.