Колишнього оперативника інформаційно-аналітичного центру управління карного розшуку поліції Херсонської області Анастасію Г. засудили до п’яти років позбавлення волі за співпрацю з окупантами. Покарання зменшили через те, що жінка добровільно здалась владі та передала перелік з однієї тисячі прізвищ працівників окупаційної поліції Херсона. Про це редакція 368.media дізналася із вироку Шевченківського райсуду Києва за ч. 1 ст. 111-7 КК.
Жінку судили в закритому судовому засіданні. Вона проходить свідком по низці подібних кримінальних проваджень. У судовому засіданні Анастасія розповідає, що 24 лютого 2022 року СБУ, поліція, нацгвардія, прокуратура і військові виїхали з Херсона.
Із показань обвинуваченої, 24 лютого вона прибула до місця служби у звʼязку із оголошенням бойової тривоги і виконувала наказ керівництва на знищення службової документації. Після цього жіночий особовий склад відпустили додому і сказали чекати подальших інструкцій. Пізніше того ж дня надійшло повідомлення, що в Херсонській області оголошено евакуацію. Від керівництва вона дізналась, що евакуація є добровільною та самостійною, тому відмовилась та вирішила залишитись в Херсоні, оскільки в її родини немає власного автомобіля, її батько інвалід ІІІ-ї групи і на той час лікувався, а мати має захворювання серця.
На початку березня Херсон окупували. Військові рф захопили всі правоохоронні установи і, дізнавшись дані співробітників, почали їх шукати, вважаючи, що вони чинитимуть спротив новій владі.
18 травня 2022-го військова адміністрація представила керівником окупаційного МВС у Херсонській області генерала Володимира Ліпандіна. Це колишній очільник поліції Черкаської області, який під час Революції гідності у 2014-му організовував тітушок і керував затриманням місцевих активістів. Після зміни влади він утік до анексованого Криму, де займався охоронним бізнесом.
До працівників української поліції окупанти приїздили додому із пропозиціями, а потім погрозами змушували до співпраці. Обвинувачена розповіла, що їй відомо, що деяких працівників правоохоронних органів, які відмовлялись працювати з окупантами, вивозили до катівень і чинили на них фізичний та психологічний тиск.
Опинившись у пастці, Анна начебто неодноразово писала рапорти до керівництва, прохаючи сприяти її виїзду на підконтрольну територію України, але вони залишались без уваги. Двічі жінка намагалась виїхати самостійно з окупованого міста, однак на блокпостах її не пропускали. До неї та її цивільного чоловіка кілька разів приходили представники окупаційної влади, психологічно тиснули, однак вона відмовлялась співпрацювати. Проте, коли почали погрожувати фізичною розправою її батькам, вимушено погодилась.У період із 23 червня по 30 червня 2022 року Анна обіймала посаду «временно исполняющей обязаности инспектора группы кадрового обеспечение экспертно-криминалистического центра» при «ГУ МВД Херсонской области», у період з 30 червня по 19 липня 2022 року — «временно исполняющей обязаности начальника группы кадрового обеспечение экспертно-криминалистического центра». 19 липня 2022 року, як стверджує жінка, її проти її волі та без її відома перевели до Головного управління Міністерства внутрішніх справ Херсонської області при окупаційній владі на посаду «временно исполняющей обязаности заместителя начальника управления по работе с личным составом».
На останній посаді вона перевіряла накази про призначення, звільнення та переведення співробітників окупаційної поліції, займалась статистичною звітністю та доповідала керівництву про укомплектованість кадрами.
Для тих, хто в органах раніше не працював, оголошували набір і люди приходили до райвідділів та писали заяви про прийом на роботу. Чи всі вони робили це добровільно, Анна не знає. 29 серпня 2022 генерал Ліпандін підписав наказ про затвердження штатної структури ГУ МВД в Херсонській області і наказ щодо створення райвідділів — загальна чисельність повинна була складати 6,5 тис. осіб. Однак реально на той час, як розповідає свідок, працювало близько тисячі. Яке було співвідношення професійних поліцейських і звичайних цивільних Анна відповісти не змогла.
Анна просила взяти до уваги, що, ризикуючи власним життям та здоровʼям, зібрала і передала українським спецслужбам всю можливу службову інформацію про більш ніж 1000 осіб, які співпрацювали із окупаційною владою.
Жінка сама прийшла до правоохоронців. І ті від допомоги не відмовилися, але запропонували вилучити ці документи під час обшуку в неї вдома. Того ж дня ввечері на обшуку жінка добровільно видала свій робочий ноутбук, флешку і мобільний телефон. У листопаді 2022 року її офіційно затримали.
Суд врахував зʼявлення жінки із зізнанням, її щире каяття, активне сприяння слідству злочину, скоєння нею злочину внаслідок збігу тяжких особистих обставин, негативне і критичне ставлення до вчиненого. Тому суд погодився призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції закону.
Жінку засудили до п’яти років позбавлення волі із забороною на 10 років обіймати посади в правоохоронних органах, без конфіскації майна. Наразі більше пів року свого тюремного строку обвинувачена вже відбула на попередньому увʼязненні. Це покарання суттєво менше, аніж передбачено законом — від 12 до 15 років.
Верьте в ЗСУ говорил президент перед войной. Вот вам конкретній случай. Я бы в международных судах не только бы засудил гоcударство за преступную халатность и не выполние своих обязательств, а ещё и денег вытребовал. Если девка не сделает этого… то дура.