Колишнього замначальника управління Держпродспоживслужби в Одеській області Юрія Трифонова. Про це редакція 368.media дізналася з вироку Приморського райсуду за ч. 3 ст. 368 КК.
Обвинувачений був начальником відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Одеського міського управління.
Його звинуватили в одержанні у березні 2021 року п’яти тисяч гривень хабаря від підприємця за не фіксацію всіх порушень, виявлених при перевірці кафе. Інакше посадовець нібито лякав підприємця штрафом у 30 тис. гривень і навіть закриттям закладу.
У судовому засіданні обвинувачений заявив, що не скоював злочину. Власника кафе вперше побачив у листопаді 2020 року, коли вони перевіряли виконання карантинних заходів. Тоді вони з напарником випадково зайшли в це кафе і побачили офіціантів без масок. Оформляючи порушення, вони спілкувалися із власником закладу, встановили його анкетні відомості, записали номер телефону.
Обвинувачений із двома колегами виїхав на перевірку за скаргою про отруєння. На місці виявилося, що скарга була на те саме кафе, в якому колись обвинувачений вже фіксував порушення карантинних заходів. У день візиту власника закладу не було в місті. Посадовець зателефонував цьому чоловікові, пояснив ситуацію та попросив уповноважити адміністратора на супровід перевірки. Адміністратору залишили перелік документів, які власник має надати для завершення перевірки.
Наступного понеділка підприємець, вже маючи апаратуру для фіксації розмови, приїхав на прийом в Управління. Відеозаписами НСРД зафіксовано, що в кабінеті було декілька співробітників і підприємець сказав, що привіз документи щодо роботи свого закладу. При цьому повідомив, що не має списку продуктів і є тільки деякі накладні на мʼясо, а інше він купував на базарі.
Головний спеціаліст служби складала акт, а обвинувачений в цей час спілкувався із власником кафе і пояснював суть скарги, повідомив, що зараз буде складено акт та припис, які треба усунути порушення. На запитання підприємця, що йому буде за порушення, обвинувачений відповідав, що штрафу не буде. Але у звʼязку із відсутністю документів про походження продуктів, посадовець відібрав у власника кафе розписку, що той зобовʼязується знищити ці продукти.
Після підписання акту обвинувачений повідомляє, що треба почекати поки співробітниця складе припис, підводиться і виходить з кабінету. Підприємець слідує за ним та в коридорі начебто запитує його, чи все серйозно та як йому далі бути, якщо прийде інша перевірка. Частина розмови нерозбірлива, а потім чутно, що обвинувачений пояснює, що заклад треба привести в порядок і говорить, що саме виправити. Під кінець розмови підприємець запитує куди покласти, а обвинувачений нібито відповідає, що в коробочку. Співрозмовник спускається по сходах, зупиняється напроти коробки, чимось шарудить, дістає з коробки целофановий пакет з невідомим вмістом, загортає в нього щось і кладе назад в коробку. Потім у кабінеті підприємцю вручили припис, він його підписав і на цьому розпрощався.
Приблизно за 10-15 хвилин в кабінет посадовця забігли правоохоронці, кажучи, що проводитимуть обшук і шукають хабар. Запропонували видати гроші, а обвинувачений відповів, що він ні в кого нічого не брав та ніяких грошей не має.
Обшукали кабінет, сусідні кабінети, туалет і сходи, ділянку біля сходів, візуально оглянули коробку для сміття біля виходу. Через 30 хвилин безрезультатного обшуку правоохоронці зателефонували викривачу і попросили його вернутися. Далі його попросили показати, де гроші, і він повів всіх до виходу з управління, де біля сходів була коробка, порожня від сміття і на дні лежали 5,5 тис. гривень. Обвинувачений одержання цих грошей категорично заперечував. Дії правоохоронців він розцінює як невдалу спробу провокації.
Суд вважає, що вбачається спотворення обстановки обшуку, а відсутність відеофіксації місця перебування коробки позбавляє суд та інших учасників процесу можливості встановити, коли та ким спотворено обстановку обшуку, та з якою метою.
Після того, як заявник щось залишив у коробці, обшук розпочався майже через 40 хвилин. За цей час обвинувачений не забрав кошти та не цікавився їхньою долею — не перевіряв чи дійсно вони там залишені, чи не забрав їх хтось, адже коробка знаходилась на значній відстані від кабінету майже біля виходу, куди був не обмежений доступ інших осіб, в тому числі з вулиці. Через недоліки проведення обшуку суд не погодився вважати його результати належними доказами.
Не доведено, що обвинувачений знав, що для нього у коробці в коридорі біля сходів залишені гроші. Коробка знаходилась у протилежній від його кабінету стороні коридору біля виходу з управління, використовувалась для сміття і доступ до неї мали будь-які сторонні особи.
Про те, що обвинувачений не перевіряв гроші і не торкався їхньої поверхні свідчить і висновок експертного дослідження змивів з рук посадовця, на яких не виявлено спецбарвника.
Аналізуючи відео- та аудіозаписи, суд не встановив розмови між обвинуваченим та заявником, коли прозвучав би сигнал від обвинуваченого (прямий чи конспірологічний) про залежність змісту акту перевірки і накладення штрафу від передання чи не передання неправомірної вигоди. Крім того, посадовець, декілька разів підкреслив, що штрафу в цій ситуації не буде, а буде вручений акт і припис.
Сторона обвинувачення наполягала на тому, що під час спілкування в коридорі обвинувачений показав підприємцю пальцями руки цифру пʼять та сказав щось покласти в коробочку. Але в судовому засіданні прокурор не зміг пояснити, який саме жест на відеозаписі трактується як демонстрацію суми.
З оглянутого відеозапису суд не встановив, щоб обвинувачений показував пʼять пальців на позначення суми хабара. Хоча на відрізку відеозапису чоловік активно жестикулює і часто під час розмови підіймає руки вверх та вниз.
Суд критично поставився до свідчень заявника в частині, що після перевірки обвинувачений телефонував йому з вимогою передати 20 тисяч хабара і вони переписувалися з цього приводу.
Але суду не надано доказів переписки чи повторного спілкування по телефону, зокрема скриншотів зі телефону. Не знайдені такі відомості і в результаті експертного дослідження телефону обвинуваченого.
На період цих розмов заявник вже був залучений до конфіденційного співробітництва та було отримано дозволи слідчого судді на здійснення аудіо-відеоконтролю. Тобто була обʼєктивна можливість зафіксувати розмови на тему неправомірної вигоди у цей період, якби такі були.
Також помітні суперечності в доказах обвинувачення, а саме що у заяві про злочин ідеться про 20 тисяч гривень хабара — ця сума була ідентифікована і вручена заявнику. За результатами обшуку в спотвореній обстановці вилучено 5 500 гривень, а в обвинувальному акті зазначено, що обвинувачений вимагав 5 тисяч гривень.
Крім того, перевірку підприємця здійснювали двоє посадовців Держспоживслужби. Стороною обвинувачення не надано доказів, що обвинувачений міг сам вирішувати, який зміст буде в акту за результатами перевірки, як і не надано доказів його впливу на іншу посадову особу, яка була співавтором та підписантом цього акту. Також не доведено, що обвинувачений за результатами перевірки міг застосувати штраф до власника кафе і що він міг мав самостійно вирішувати це питання без участі іншої перевіряючої.
Із матеріалів справи вбачалося, що підприємцю справді давалась можливість усунути виявлені порушення і не платити штраф. Оскільки він цього не зробив, то за кілька місяців заплатив 30 тисяч гривень штрафу. Суд вважає, що посадовці Держпродспоживслужби цілком дотримались процедури.