У Черкасах мешканця Сіверодонецька Луганської області визнали винним у виправдуванні російської збройної агресії. Вирок виніс місцевий райсуд.
У кінці травня обвинуваченийчерез бойові дії виїхав у Черкаську область, де мешкав у санаторії «Мошногір’я». Там він познайомився із чоловіком, у розмовах із яким звинувачував у війні Україну. Правоохоронці провели негласні слідчі дії і записали ці розмови.
Зафіксовано, як обвинувачений заявляє, що це українці спровокувала війну: «Я из-за этих п*****сов потерял все Володя, все! Это вонючки! Это они провоцировали войну много лет б***дь! Это они к ней шли! Шаг за шагом б***дь. К ней шли! Они не хотели мира ни**я б***дь! И вечно делали все – оскорбляли б***дь, виеб**ались… Лишь би был б***дь был конфликт б***дь! Поэтому разговор о том что она напала (рф), ну это понимаешь.. Она не могла не напасть, потому что они би продолжали би так би выеб**аться. Они делали все для этого! Буквально вот все что могут делать люди… прикинь вот ты вот ходить и ты сосед, я подхожу к тебе на улице пээх, вот в рожу плюнул. А не побил? Ниче! Опять – тьфу б*я. Понимаешь? А как не напасть в такой ситуации?», «…они готовились к войне еще тогда. С 14-го года. Готовились долго. Они делали все чтобы была война. Все. Плевали в россию б***дь. Вели себя как свиньи. Хотя в этом не было никакой необходимости. Никакой необходимости плевать в соседа б***дь».
В одній із розмов обвинувачений стверджує, що саме українські військові обстрілювали Сівердонецьк.
«Со стороны Боровского хохлы стреляли по Северодонецку б***дь. Все это знают. Все кто вот тут находиться все это знают – что процентов 70 разрушений это Украина в Северодонецке. Твари б***дь. Тактика выжженой земли б***дь. Чтоб в городе ничего не осталось б***дь…. И Северодонецк вот этот дом, где… центральный мой дом. Со стороны Лисичанска б***дь пробоины. С Лисичанска били понимаешь хохлы. Это не русские мини прилетали. Н***я так делать б***дь, мрази б***дь», «У меня украинцы все забрали. Мой долг воевать с ними пока дишу. Пока дишу»; «Хуже фашистов б***дь»; «Я скажу [Кадирову], что я ненавижу украинцов, шо ото шайтаны б***дь. Демоны б***дь. И вы как масальманин и я как масальманин… выполнить свой долг для вас ото дать мне возможность бороться с ними с вами вместе».
У судовому засіданні обвинувачений все визнав повністю і запевняв, що кається. Розповів, що має цивільну дружину та дитину, які перебувають на території росії. У санаторії він познайомився із чоловіком, на ім’я Володимир, якому говорив, що хоче повернутися до родини, на що той відповів, що Росія проводить сильну фільтрацію на кордоні і щоб її пройти потрібно відповідати на низку запитань про Україну і своє ставлення до неї.
Новий знайомий нібито зголосився відвезти його до лінії розмежування, але попередив йому потрібно буде говорити ті речі, які йому тепер інкримінуються. Обвинувачений переконував суд, що насправді так не думає, а казав усе це, щоб повернутися до своєї сім’ї і себе таким чином обмовив. Він насправді вважає Росію агресором яка зруйнувала наші життя і засуджує її політику. Просив суворо не карати та не позбавляти його волі.
Однак суд критично розцінює показання обвинуваченого про те, що він висловлювався так за вказівками свого знайомого. Суд вважає, що така версія не знайшла підтвердження і є способом захисту й применшення ступеня своєї вини. Такі показання свідчать про нещирість обвинуваченого та відсутність каяття у вчиненому.
Суд вирішив, що виправлення громадянина неможливе без ізоляції від суспільства і призначив йому 5 років ув’язнення.