В Одесі Максима Ісаєва та Михайло Котенко визнали винними у хуліганстві біля офісу політичної партії «Батьківщина». Про це редакція 368.media дізналась з вироку Київського райсуду за ч.1 ст.15, ч.5 ст.27, ч.2 ст.258 КК.
У 2014 році особа, яка наразі перебуває у розшуку, будучи незадоволеною політичною ситуацією в країні, зв’язалась зі знайомими та попросила «пошуміти» в центрі міста. Запропонували покидати каміннями у вікна будинку на першому поверсі, де розміщувалась Приморська районна організація політичної партії ВО «Батьківщина».
Водночас організатор запропонував іншим особам з вулиці познімати кидання камінням у вікна офісу партії.
На місці був також ще чоловік, який через розбите камінням вікно метнув всередину дві скляні пляшки із запалювальною сумішшю, але пожежі не сталося, бо ганчір’я у пляшках погасло.
Відеоролик інциденту організатор оприлюднив у «Вконтакте» із коментарем: «Наша вылазка на приемную «Батькивщина» в ночь с 15 на 16 апреля… К сожалению случилась осечка, но ничего, работа над ошибками проведена, ждите следующих роликов».
Двох зловмисників, який кидали каміння, і чоловіка, який знімав відео, затримали. Їм висунули обвинувачення у пособництві у замаху на терористичний акт шляхом підпалу.
У 2016 року одного з них визнали винним і засудили до 5 років і 4 місяців позбавлення волі.
Засуджений підтвердив, що знайомий поінформував його про «План перехвата власти от нелегетимного правительства майдаунов к народной власти и дальнейшего прихода к власти честного народноизбраного правительства». Цей план передбачав скоєння терористичних актів через підпали так званих «спонсорів Євромайдану». Йому запропонували взяти участь і він погодився.
Інші двоє обвинувачених заперечували, що знали про план підпалити офіс «Батьківщини».
У судовому засіданні чоловік, який кидав каміння, розповів, що у зв’язку з подіями Євромайдану 2014 року цікавився політикою, брав участь у масових заходах, але чіткої позиції не мав. Того вечора він пішов у центр Одеси у компанії чотирьох товаришів. Знайомий запропонував «пошуметь», але без конкретних планів. Він побачив під ногами камінь, підняв його та кинув в напрямку вказаного йому будинку. Що це за будинок нібито не знав, тому що було темно, ліхтарі не горіли, вивісок не бачив. Потім почувся звук розбитого скла, показався спалах і обвинувачений злякався та утік. Навіщо це зробив, чоловік пояснити не може, на той час всі в його оточенні так поводились, щось били, ламали, палили, такий був час. Про те, що у знаймого були із собою пляшки із запальною сумішшю він не знав.
Інший обвинувачений розповів, що навесні 2014 року товариш попросив його познімати на телефон щось на протилежному боці вулиці. З ним була дружина його знайомого. Записи вони передали чоловіку, який просив це зняти. На відео нічого видно не було, а лише темрява, спалах і все.
Жінка, яка стояла на тротуарі поряд із обвинуваченим, і також знімала відео, мала статус свідка. Вона пояснила, що спілкувалася із друзями на політичні теми, але сама вподобань не мала, а ходила просто на заходи. Їй сказали зняти на телефон протилежний бік вулиці Пушкінської. Що там знаходилось, вона не бачила, бо було темно і в неї поганий зір. Почувши дзвін скла і побачивши спалах, вона злякалася та побігла додому. Відео потім віддала знайомому, а як він скористався ним їй не відомо.
Суд вирішив, що не здобуто доказів, що інші двоє обвинувачених знали про вчинення терористичного акту їхніми спільниками. Відсутні дані, що вони навмисно вчиняли якісь дії з метою залякування населення та привернення уваги громадськості до певних політичних поглядів і спрямовані проти партії «Батьківщина».
Тому суд змінив кваліфікацію на більш м’яку — хуліганство групою осіб. Призначаючи покарання, суд врахував, що злочини ці громадяни скоїли вперше, мають на утриманні малолітніх дітей, офіційно працюють і відшкодували завдану ними матеріальну шкоду.
Чоловіків засудили до 3 років обмеження волі, звільнивши від відбуття покарання з випробувальним строком 2 роки. Але з моменту скоєння злочину минуло понад 5 років. Тому суд вважає, що обвинувачених можна звільнити від кримінальної відповідальності за строками давності.