Міністр оборони України Олексій Резніков в інтерв’ю РБК-Україна окреслив бачення стосовно того, який може бути сценарій виходу з війни. Про це пише «РБК-Україна».
Фрагмент
Чому більшість у світі не вірили в перемогу України і вірили в нашу швидку поразку? Декілька чинників. Перший – нас завжди сприймали як колишню радянську країну, що ми, може, частково з Радянського Союзу, може, частково якась навіть Росія, плутанина, подібні мови, скажімо, інформаційна історія. Друга історія – наші Збройні сили сприймали як маленьку радянську армію, яка буде протистояти великій радянській армії. Тобто зійдуться дві радянські армії, тільки величезна і маленька. Звісно, що маленька програє великій, бо однакові стандарти, підході, озброєння, рівень проходження сигналів, наказів і моральних дух. І це виявилося абсолютно відмінним. І третій чинник – відмінність українського солдата на полі бою від російського в тому, що російські солдати — половина з них їхала на навчання, половина їхала за легкою прогулянкою з парадною уніформою вже в танку. Бо їм сказали, що за три дні по Хрещатику будуть йти з парадом і їх з квітами будуть зустрічати місцеві, а решту заженуть на підвал, як це їм досить легко вдалося в 2014 році в Криму, Донецьку та Луганську. І вони йшли за тим сценарієм.
Але до нас насправді приїхали воювати люди, більшість з яких в житті не бачили унітазу, пральної машини, електрочайника. І це ж не придумка, не фейки, це реальні історії. І вони потрапили в інший світ, перетнули портал – і треба грабувати, ґвалтувати, бавитися, вбивати, бухати і легкою прогулянкою йти. І тут їх починають вбивати. У них немає моралі, за що воювати, хіба що їх батьки про білу «Ладу» мріють, що син помре рано чи пізно. Ми ж захищаємо свою країну, свою родину і свою землю, у нас абсолютно інша мораль. У нас немає іншого варіанту, ми маємо вижити як нація, народ, країна і люди. І це абсолютно не співмірні речі.
І тому я переконаний, ще декілька успіхів на фронті в якості певних нехай незначних, але перемог, коли війська росіян будуть бігти, а вони будуть, повірте мені, тому що ми сьогодні руйнуємо їхні логістичні ланцюжки, склади і так далі. І постане питання: а куди йому діватися? І моральний дух… це буде, як лавина, дрогне одна лінія оборони, і воно посиплеться.
Їм тоді вистачило клепки відвести, втікати з Київщини, Чернігівщини, Сумщини, коли ми почали їх там витискати, вони назвали це «актом доброї волі», тому що розуміли, що торба їм там настає. Немає чим їх годувати, заправляти танки, бо ми різали їхні ланцюжки. Це ж саме відбувається зараз із застосуванням високоточної артилерії і техніки, тому шанс такий, що ця лавина полетить швидше.
Який буде сценарій виходу з цієї війни? Тут я не беруся зараз прогнозувати, тому що це буде залежати від наших партнерів у світі теж. «Мінську» або «норманді» ми вже не віримо… і тим посередникам теж. Тому що посередник, яка очолювала уряд Німеччини, вона ж була проти вступу України до НАТО в 2008 році, тому тут чистий конфлікт інтересів.
Тому зараз якщо ми і будемо говорити про модель завершення цієї війни з перемогою України, то тільки з серйозними партнерами і серйозним розумінням архітектури безпеки для України в подальшому. Тому що було дві Чеченські війни в Росії, де вони після першої підписали мирову угоду і через два роки порушили умови цієї угоди. Тобто знову підступно напали на нещасну Чечню.
Критерій мого розуміння завершення цієї війни. Він дуже простий, їх є два — наші прикордонники на всіх кордонах, визнаних в 1991 році, це такий формально-юридичний. А реалістично-життєвий, коли ми з вами зустрінемося в аеропорту «Бориспіль», ви будете сідати на літак з членами своєї родини, вилітаючи, наприклад, до Туреччини, а я зі своєю дружиною буду вилітати, умовно кажучи, теж до Туреччини, і ми з вами будемо обговорювати, в якому готелі ви плануєте зупинитися на відпочинок… Або ні, навіть не до Туреччини. Я до Франкфурта, а ви – до Лондона, це означатиме, що British Airways і Lufthansa відкрили знову польоти по Україні. Це означає, що в Україні наступив мир.